Тиждень : 18.05-22.05
Тема: Урок - гра "Музика єднає світ"
https://sway.office.com/kRu9oxJwItMNwq9u?ref=Link&loc=play&fbclid=IwAR0EpHujSgvA55eC9mibmW6sW_CJpdqxk21d5_rGDe-yRKeQeZ-R5MEMPpw
Працюємо за посиланням!!!
Працюємо за посиланням!!!
Тиждень : 12.05-15.05
Тема : Повернення додому , в Україну!!!
Ось і завершується наша музична подорож країнами світу.
Повертаймося додому в обійми рідної України!
Одними з характерних рис українців, які відносяться до
східнослов’янських народів, є музичність та співучість. Наша музична культура
має багату історію, а народній пісні притаманне жанрове розмаїття.
Однією з улюблених пісень нашого народу є «Реве та стогне
Дніпр широкий».
Текстом цієї пісні стали перші строфи з балади Тараса Шевченка
«Причинна». Пісня стала народною, а згодом музику до неї написав педагог і
композитор Данило Крижанівський. Ця пісня стала своєрідним гімном українців.
У композиції оспівується український пейзаж: буря на
Дніпрі, місяць на небі і передсвітанковий стан природи. Ця пісня — музична
візитівка нашої країни, адже її мелодія звучала як позивний на українському
радіо під час Другої світової війни (радіостанція «Дніпро»). А нині ця пісня
прикрашає ефіри Першої програми Національного радіо та Всесвітньої служби
«Радіо Україна».
Українська народна пісня на вірші Т. Г. Шевченка
«Реве та стогне Дніпр широкий». (у виконанні Національного заслуженого
академічного народного хору України ім. Г. Вірьовки та Національного
симфонічного оркестру України)
• Поділіться
своїми враженнями від твору.
• Хто виконував
пісню?
• У чому
особливість цього виконання?
• Охарактеризуйте
засоби музичної виразності та мелодію пісні.
• Як ви
вважаєте, чому ця пісня стала народною?
• Розгляньте
картину, яку створив художник М. Бурачек.
• Як вона, на
вашу думку, пов’язана з піснею?
Виконання творчого завдання.
Запрошую вас до картинної галереї. На всіх полотнах зображено Дніпро.
• Яка з картин,
на вашу думку, може бути ілюстрацією до прослуханої пісні?
Перегляд і аналіз репродукцій картин: А. Куїнджі. «Місячна
ніч на Дніпрі»; М. Бурачек. «Реве та стогне Дніпр широкий»; І. Труш. «Дніпро
біля Києва»; А. Куїнджі. «Дніпро вранці».
Сьогодні ми продовжимо розмову про спорідненість народних
пісень, про вплив народної пісні на творчість композиторів.
М. Глінка багато подорожував країнами світу. Бував він і в Україні, де шукав нових співаків для Придворної співочої
капели, а Україна завжди славилась прекрасними голосами.
Він побував у різних містах і селах, де слухав та вивчав
українські народні пісні. Глінка був вражений красою української природи краю,
милозвучністю мови, співучістю нашого народу. „Обітована земля мого серця» –
так називав Україну російський композитор.
Одним із учнів М. Глінки був С.
Гулак-Артемовський, майбутній знаменитий співак-бас і автор першої української
опери «Запорожець за Дунаєм». М. Глінка мріяв ближче познайомитися з багатішою
пісенною культурою українського народу. Згодом він написав кілька пісень в
народному дусі, найвідомішими з яких є «Гуде вітер вельми в полі» і «Не щебечи,
соловейку» на вірші українського поета Віктора Забіли.Спроби виявилися
настільки вдалими, що багато хто вважав ці мелодії справжніми народними
мелодіями.
• Прослухайте текст та скажіть, якою має бути
пісня: веселою чи сумною, швидкою чи повільною?
Гуде вітер вельми в полі,
Реве, ліс ламає.
Плаче козак молоденький,
Долю проклинає.
Гуде вітер вельми в полі,
Реве, ліс ламає,
Козак нудиться, сердешний,
Що робить — не знає.
2. Гуде вітер вельми в полі,
Реве, ліс ламає.
Козак стогне, бідолаха,
Сам собі гадає:
«Ревеш, вітре, та не плачеш,
Бо тобі не тяжко,
Ти не знаєш в світі горя.
То тобі й не важко».
Слухання пісні «Гуде вітер вельми в полі».
• Який характер
пісні?
• Чи вдалося
композиторові створити пісню, подібну до українських народних пісень?
Можна відмітити її схожість з українською народною піснею:
мелодія, характер звучання, образний зміст близькі до народних. Душевний стан
людини порівнюється з образами природи, буря в природі відображує бурю в душі козака.
Мелодія наспівна, широка, водночас журлива і стурбована.
Для неї характерний помірний темп, широке легато. Здається, ніби вітер гойдає
козака, хоче його заспокоїти та доля не дозволяє це зробити.
Розучування пісні «Гуде вітер вельми в полі» М. Глінки.
Сьогодні ми дізналися, що у своїй творчості композитори
часто використовують мелодії народних пісень. Крім того, ми відкрили ще одну
сторінку творчості російського композитора Михайла Глінки, на яку вплинула саме
українська народна музика. «Музику створює народ. Ми її тільки
оранжируємо» (М. Глінка)
Тема: Сполучені Штати Америка
Cьогодні ми розкриємо новий аспект взаємозв’язку між
музичним мистецтвом різних народів і спробуємо зрозуміти інтернаціональну
сутність музичної мови.
Музика Сполучених Штатів Америки упродовж тривалого
періоду часу вбирала в себе ознаки різноманітних стилів. Американська музика передає
оптимізм, віру в майбутнє. Одним з найвідоміших композиторів цієї країни є
Джордж Гершвін, який має українське коріння..
Джорж Гершвін -
американський композитор. Народився у районі Бруклін, Нью-Йорк, у сім'ї євреїв
— емігрантів з України. Справжні ім'я та прізвище Джорджа Ґершвіна — Яків
Гершович. Його батько емігрував до Америки з Одеси.
Джордж був другою дитиною у сім'ї. Коли хлопець досяг
6-річного віку він познайомився з відомим, в майбутньому, американським
скрипалем Максом Розенцвейгом. У домі Розенцвейга, який був старшим за Джорджа,
він сам навчився грати на фортепіано: підбирав по слуху популярні мелодії, та
намагався писати власні композиції.. Але одного разу у домі Ґершвинів з'явилося
фортепіано — батьки купили його для занять Айри. Яке ж було здивування батьків,
коли молодший брат за короткий час досяг настільки великого успіху, що залишив
брата далеко позаду. На превелику радість братів було вирішено, що займатися на
фортепіано буде Джордж.
За два роки навчання Джордж змінив чотирьох вчителів. І
тільки вчитель Чарлз Хамбіцер виявився саме тим вчителем, який був потрібен
майбутньому композитору. Піаніст і композитор Хамбіцер одразу побачив
винятковий талант учня і недоліки його музичного виховання. Вчитель викладав
радісно та захоплено, вчив не тільки грі на фортепіано, але і дав вірний напрям
розвитку таланту Джорджа, познайомив його з творчістю Йоганна Себастьяна Баха,
Ференца Ліста, Фредерика Шопена, Моріса Равеля, Клода Дебюссі. Зустрічі
Хамбіцера і учня продовжувались до самої смерті вчителя у 1918 році.
Більшість своїх творів композитор написав у співавторстві
зі своїм старшим братом поетом Айрою. Загалом творчість Гершвіна була досить
успішною, популярною і визнаною. Гершвін писав і класичну музику, і сучасну, зокрема,
музику для кінофільмів.
Джордж Гершвін дуже полюбляв імпровізувати. Він міг
протягом кількох годин грати на роялі в музичному видавництві, де працював...
збираючи навколо себе велике коло слухачів.
А який найвідоміший його твір?
Серед великих творів найвідомішою й найулюбленішою
вважається перша національна опера — «Поргі і Бесс». Її популярність не згасає
й сьогодні.
В опері відображено бідне й тяжке життя афроамериканців,
які живуть у рибальському селищі початку 20 століття. Головними персонажами, не
складно здогадатися за назвою твору, є чоловік Поргі та молода жінка Бесс. Сцени
з опери Дж. Гершвіна «Поргі і Бесс»
Починаючи роботу над оперою, композитор вирушив на
південь США, де упродовж року мешкав у селищі рибалок. Там він ознайомився с
життям і музикою афроамериканців. Митець брав участь у співі спірічуелсів,
іноді навіть виступав як соліст.
Спірічуелс — духовна пісня афроамериканців.
Слухаємо музику Джорж Гершвін, колискова з опери «Поргі і
Бесс»
Колискова - ніжна, плавна і сумовита. Ми чуємо незвичайні
інтонації негритянської колискової пісні. Негритянські джазові колискові
інтонації цієї пісні істотно відрізняються від інтонацій українських колискових
пісень або пісень інших народів своїми гострими зрушеннями (так званими
синкопами), що підкреслюють плавність мелодії.
Інтонації колискової відрізняються від інтонацій
українських пісень.
Українська народна колискова «Ой ходить сон коло вікон».
Відмітити схожі риси всіх колискових пісень: спокійній
наспівний характер музики, коливальний рух. Це свідчить про спільність
життєвого змісту музики всіх народів, у даному випадку — колискових.
Наприкінці ХІХ ст.у США
виник новий стиль музики — джаз, у якому поєдналися ознаки кількох різних
музичних культур — європейської та африканської. Головними особливостями
джазової музики є імпровізація і синкопований ритм.
Видатний виконавець джазу — афроамериканець - Луї Армстронг.
Тиждень : 27.04 - 30.04
Тема : Загадкові Індія, Китай і Японія
Презентація до уроку!!!
Символом
миру і дружби між народами є відомий малю-
нок Пабло Пікассо «Голуб миру»,
який «перенесе» нас з до Японії, Китаю та Індонезії— країн сонця, що сходить.
Творчість
китайського народа багата на оригінальні пісні й танці. Пригадайте балет «Лускунчик», який написав російський
композитор Петро Чайковський. Друга дія балету відбувається в Королівстві
солодощів. На святі танцюють всі: шоколад, кава та чай, — утворюючи веселий
дивертисмент, тобто розваги.
Дивертисмент — це танцювальна сюїта, яка складається із
сольних танцювальних номерів в опері чи балеті.
Кожен танець
має свою назву: арабський танець (кава), китайський танець (чай), іспанський танець
(шоколад) тощо. Китайський танець у «Лускунчику» жвавий і веселий
Слухання. Петро Чайковський, Китайський танець із балету
«Лускунчик».
Розповідь про Японію.
В Японії
чимало діючих вулканів; це є однією з причин частих землетрусів. Найбільший
згаслий вулкан – Фудзіяма – є символом цієї країни і предметом напіврелігійного
поклоніння.
Японія –
високорозвинута індустріальна держава; вона славиться якістю та сучасністю
своєї техніки, побутових приладів тощо.
Вона також
давньої та високорозвиненої культури. Викликає захоплення мистецтво японських
майстрів: живопис, архітектура, література, театр і декоративне мистецтво (наприклад,
ікебана – вміння складати квіткові композиції, бонсай – вирощування карликових
кімнатних дерев). Далеко за межі держави вийшли традиційні японські види спорту
– боротьба дзю-до, бокс і карате.
Дуже
складною є японська писемність. Основу її складають ієрогліфи, запозичені в
китайців і пристосовані до особливостей японської мови. Щоб прочитати газету,
потрібно знати біля 2 тис. знаків, а взагалі їх більше 10 тис.
Японська
музика чимось схожа на китайську. Дуже давно японці навчалися музиці в Китаї,
звідти і привезли додому чимало музичних п’єс.
В Японії
існує особливий музичний стиль - «театр но». Це поєднання музики, танцю,
поезії. Актори під барабанні ритми промовляють вірші і танцюють, а музиканти
акомпанують їм на флейтах і струнних інструментах - сямісенах.Звучання національних
японських інструментів за своїм звуковим тембром значно відрізняється від
звичних для нас інструментів.
Своєрідна і
музична мова японського народу. Послухайте переклад японської народної пісні
(Звучить японська народна пісня «Вишня»)
Вч. Характер
музики створює образ чогось ніжного, дорогого людині. У ній розповідається про
вишню. Цьому дереву приділена така увага, оскільки японці з особливим трепотом
чекають весняного цвітіння сакури – японської вишні. У ці дні вони милуються
рожевими, махровими, ніжними квітами. Вишню (як і хризантему) вважають
національним символом Японії.
Мелодика
пісні є своєрідною. Вона будується на пентатоніці (одному з ладів народної
музики).
Пентатоніка – це п’ятиступеневий звукоряд, в якому відсутні
напівтони.
Характерною
особливістю цього ладу є п’ятизвуччя. Якщо зіграти на фортепіано на чорних
клавішах, ви почуєте саме пентатоніку. Угорський композитор і педагог Золтан
Кодай говорив, що пентатоніка є зручнішою для розвитку слуху, її легше
сприймати та виконувати.
Видатний російський композитор і педагог
Дмитро Борисович Кабалевський використовував мелодії японських народних пісень
своїй творчості. Саме так сталося і з японською народною піснею «Вишня».
Слухання.Д.Кабалевський. Варіації на японську народну
тему.
Твір Дмитра
Кабалевського написаний у формі варіацій.
Варіації – це форма музики, яка складається з теми та її
видозмінених повторень (варіацій)
Розповідь про музичну культуру Індонезії.
Індонезія— країна Океанії та Південно-Східної Азії.
Велику розповсюдженість отримали
танці островів Ява і Балі, що базуються на мові жестів.
Індонезійська народна пісня «Прогулянка з батьком”.
Тиждень : 21.04-24.04
Тема:Грузія, Вірменія, Азербайджан
Я запрошую
вас у цікаву мандрівку до країн Закавказзя, в якій ми познайомимося з музичною
культурою закавказьких народів.
Щоб
зрозуміти музику народів Закавказзя, необхідно, перш за все, ознайомитися з
їхньою природою.
Ланцюжки гір Великого Кавказу
зі сніжними вершинами, глибокі ущелини, на дні яких стрімко біжать гірські
річки, ліси на схилах гір, зелені долини з садами та виноградниками, морський
прибій, який то набігає на берег з тихим шелестом, то розбивається об
прибережні скелі з ревінням та гуркотінням, – така природа Закавказзя.
Своєрідні, надзвичайно цікаві
народи цього регіону – грузини, вірмени та азербайджанці.
Яскравим є і національний колорит
музики кавказьких народів, адже на характері музики відбивається вдача народу,
особливості народного говору. Музика кавказьких народів, здебільшого стрімка й
запальна, буває дуже співучою і ліричною, відрізняється своєю емоційною
насиченістю, енергією, ритмічними та мелодійними особливостями, а також вокальним
багатоголоссям, їй властиві «гострий» ритм, яскраві акценти, велика роль ударних інструментів.
Розпочнемо нашу подорож з Грузії.
Народна
музика різнобарвної Грузія має давню історію. Пісенна творчість грузинів
переважно лірична, адже в ній оспівується саме життя.
Грузинські мелодії
надзвичайно гарні, а ритми пісень завжди запрошують до танців!
Танцювальні
ансамблі тут, як правило, дуже численні. Кожен регіон країни має свій особливий
танець.
Найбільшої
популярності набула лезгинка — один із традиційних кавказьких танців.
Танцюристи, наче змагаючись, демонструють віртуозність, спритність і
невтомність. Виконують його як сольний чоловічий танець, а також у парі з жінкою.
Слухання. Грузинський
народний танець «Лезгинка».
Інша гірська країна, що на сході, — Вірменія — славиться відомими
композиторами, зокрема, неперевершеним Арамом Хачатуряном. Його музика
привертає увагу тим, що в ній зображається темперамент, життєрадісність
вірменського народу. У більшості творів Хачатуряна можна почути народні
мелодії.
Перші музичні враження маленького Арама
— це народні пісні у виконанні матері. Хлопчикові дуже подобалося слухати і народних
співаків — ашугів, які виконували грузинські, вірменські та азербайджанські
пісні.
Ашуги,
як і скоморохи, були співаками і поетами, виконуючи героїчні пісні у супроводі
тару.
Тар — струнний щипковий інструмент. Слово «тар» із
перської мови — однієї з найдавніших у світі, означає «струна», «нитка».
У своїй творчості А. Хачатурян
успішно поєднує найкращі здобутки народної творчості Вірменії, Грузії, України
тощо.
Слухання Арам
Хачатурян, гопак із балету «Гаяне».
Азербайджанські
пісні всі одноголосні. Дуже часто вони виконуються у супроводі тару та бубна.
Азербайджанські
діти із великим задоволенням співають пісню «Курчатка».
Мелодія азербайджанської пісні
„Курчатка” рухається плавно, водночас примхливо і вигадливо, наче змійка. Це
надає твору особливого національного колориту.
Розповідь про музичну культуру Норвегії
На берегах
холодного Північного моря лежить країна Норвегія. У цій країні гір, густих
лісів і швидких річок живуть мужні й прекрасні люди. У Норвегії в XIX ст. жив Едвард
Гріг - композитор, який гаряче любив свій народ, свою землю.
Він умів бачити,
чути й добре розуміти рідну північну природу, умів роповідати про неї мовою
музики.
У вільний час композитор
вирушав до лісу слухати, як він шумить, як дихає. Часто Едвард Гріг складав
музику, усамітнившись у маленькій лісовій хижі. Вона знаходилася у мальовничій
місцевості й стояла на горбі, оточеному високими деревами. Все навколо було
красиве й таємниче. До хижі Гріга приходили його друзі - місцеві селяни й
робітники лісопилки. Сідаючи біля будиночка прямо на траву й димлячи трубками,
вони годинами слухали близьку і рідну їм музику.
У своїй
музиці композитор відобразив національний характер норвезького народу, його
фольклор і побут, красу природи рідного
краю, яку дуже любив.
Прослухайте твір Едварда Гріга
і спробуйте визначити характер музики й образний зміст.
Слухання Е. Гріг,
«Захід сонця»
У ньому змальована краса
вечірньої пори, виражена любов до рідної природи. Ця музика мелодійна, лірична
і поетична.
Складається враження, що
ввечерій вітер ніби заколисує природу. Музика переважно ніжна, лагідна та
раптом стає схвильованішою (з’являється останній сплеск дня, що минає).
Зіставлення мажору (в першій частині) з мінором (у другій) дає змогу сприймати
цей твір як двочастинний.
Ми переконалися, що інколи
переклад не потрібен! Музична мова допомагає слухачам будьяких національностей
зрозуміти задуманий авторами образ.
Розповідь про музичну культуру Фінляндії.
Ми вирушаємо далі — у
Фінляндію. Це держава на Півночі Європи.
Дуже давно люди вірили, що тут у дрімучих лісах живуть магічні істоти: тролі та
ельфи, злі чаклуни й добрі чарівники. Вважали, що зустріч із ними може змінити
долю людини. А ще саме у Фінляндії живе Сайта Клаус, який приносить подарунки
дітям на Різдво.
Найдавніший
пласт фінської музики представлений народними піснями: пастушими награваннями
на берестяних ріжках і різноманітних дудках, короткими піснями з імпровізацією
речитативного характеру та героїчними піснями — рунами. Фінській музиці
притаманні імпровізаційність, танцювальність і велика емоційна насиченість. Серед
народних музичних інструментів найбільше виділяється кантеле — фінський
струнний щипковий інструмент, що
схожий на гуслі. Відомий
також йоухікко та
інші інструменти.
Фіни
полюбляють танцювати фінське танго, фінську польку, вербункош та інші танці.
Музичний
світ Фінляндії найяскравіше представлено творчістю композитора Яна Сібеліуса.
Ян (Жан)
Сібеліус — фінський композитор шведського походження. Вважається одним із найвизначніших композиторів Фінляндії. Автор симфоній, увертюр, поем та
інших творів. Митець написав чимало творів до театральних п’єс, зокрема, і
симфонічну поему «Фінляндія». Цей твір займає чільне місце в культурі країни,
оскільки мовою музики автор змальовує історію її народа. Мелодія симфонічної
поеми покладена в основу державного гімну.
Слухання Я. Сібеліус. Симфонічна поема «Фінляндія».
Сьогодні ми
переконалися, що музична мова, на відміну від розмовної, зрозуміла нам без
перекладу, а з її допомогою виражають певні почуття й образи. Допомогли нам Симфонічна
поема «Фінляндія» Я. Сібеліуса та романс «Захід сонця» Едварда Гріга.
Тиждень : 06.04-10.04 Тема: Сонячні Італія та Болгарія
Італія
вважається колискою музичного мистецтва. Композитори всього світу захоплюються
італійською музикою. Окрім того, Італія відома майстрами з виготовлення
скрипок: Аматі, Гварнері та Страдіварі. Їхні шедеври мають особливе звучання,
що нагадує дзвінкі жіночі голоси.
У дусі
італійської баркароли написали свої фортепіанні твори композитори П.
Чайковський та М. Лисенко.
Баркарола — пісня венеціанських човнярів.
Сьогодні
прозвучить «Баркарола» композитора М. Лисенка. У цьому творі композитор
використав українську народну пісню «Пливе човен».
Простежте за
розвитком музики української народної пісні «Пливе човен», яку використав
композитор у цьому творі.
Визначте
особливості музики: темпу, супроводу.
Слухання Микола
Лисенко, Баркарола.
•
Чи сподобався вам
музичний твір?
•
Чи хотіли б
послухати його вдруге?
•
Що можна уявити?
Фортепіанна п'єса М. Лисенка - один із найкращих
творів композитора, пройнятий любов'ю до народної пісні.
В ній
композитор виразив любов до української пісні і рідної природи.
Подорожуючи
Італією, Сергій Рахманінов захопився італійською музикою, що знайшло відображення
в «Італійській польці». Вона, як і італійська пісня, дуже мелодійна та граційна.
- Пригадайте,
як танцюють польку і чому вона має таку назву.
Полька —
веселий рухливий дводольний танець. Його виконують парами з підскоками.
Характер у польки легкий, грайливий. Послухайте танок ще раз і легкими рухами
рук, нібито танцюючи, підкресліть пульс музики.
Слухання Сергій Рахманінов. «Італійська полька».
• Який настрій викликає цей твір?
• Що ви уявляєте, коли слухаєте цю музику? Який характер твору?
ПОРТРЕТ
КОМПОЗИТОРА
Російський
композитор Сергій Рахманінов зростав у музичній родині. Його дідусь був
піаністом і композитором, батьки також займалися музикою. У чотирирічному віці
він вже грав із дідусем у чотири руки. Коли майбутньому композиторові
виповнилося дев'ять років, його зарахували до Петербурзької консерваторії.
Пригадайте,
що таке скоромовка. Що для неї характерно? Послухайте болгарську народну пісню «Посадив я полин». Що
вона нагадує?
Слухання. Болгарська народна пісня «Посадив я полин».
Посадил
полынь я,
А полынь все
выше...
Козочку
позвали,
Пусть полынь
пощиплет.
Козочка
полынь не щиплет,
А полынь все
выше...
Волка
попросили,
Пусть козу
задавит.
Волка
попросили,
Пусть козу
задавит.
Волк давить
козу не хочет,
Козочка
полынь не щиплет,
А полынь все
выше...
Пушку
попросили,
Волка пусть
застрелит.
Пушку попросили,
Волка пусть
застрелит.
Пушка в
волка не стреляет,
Волк давить
козу не хочет,
Козочка
полынь не щиплет,
А полынь все
выше...
Вона жвава,
грайлива і жартівлива.
Цій пісні
характерне і розширення від куплету до куплету за рахунок додавання до кожного
наступного куплету нових фраз. У цьому творі головна роль належить хору.
Хоча слова
цих двох пісень не всім зрозумілі, музика допомогла зрозуміли їх характер і
зміст.
Отже, кожен
народ має свою не лише розмовну, а й музичну мову. Вона, на відміну від
розмовної, зрозуміла нам без перекладу, за її допомогою виражають певні почуття
й образи. Болгари належать до групи слов’янських
народів, тому музика пісні схожа з українською, дуже схожі й наші мови.
•
Який характер
музики, особливості виконання?
•
Який жанр пісні? (жартівлива, ігрова)
Сьогодні ми
продовжимо наші подорожі і відвідаємо узбережжя Балтійського моря.
Тут
знаходяться три сусідні держави: Литва, Латвія та Естонія, які називають
країнами Прибалтики. Вони мають багато спільного.
Балтійське
море, що омиває береги цих країн, відіграє важливу роль в їх житті. Кожного дня
в море виходять сотні риболовецьких суден. Море – один з основних шляхів сполучення
з різними державами. Воно впливає і на клімат прибалтійських країн: вологий
морський вітер із заходу пом’якшує літню спеку та зимові холоди.
Прибалтика –
це ще і край річок, озер, лісів і бурштину. Бурштин – скам’янілу смолу давніх
соснових лісів – видобувають тут здавна. Вироби з прибалтійського бурштину археологи
знаходять в Єгипті, Греції та Римі.
Велику увагу
в країнах Прибалтики приділяють розвитку культури. Тисячі самодіяльних і
професійних співаків, танцюристів, музикантів демонструють свої досягнення на
великих співочих святах, які вже стали традицією. Заключні концерти
відбуваються на так званих «співочих полях».
Історія
виникнення Свят пісні в Естонії.
Естонці дуже
музикальний народ. Як у Латвії і Литві,
в Естонії полюбляють хоровий спів
і народні танці. Саме тут майже півтора століття тому, 13
червня 1869 року, в
університетському місті Дерпті (нині
місто Тарту) відбулося перше свято пісні,
в якому брали участь тільки чоловічі колективи — хори і духові оркестри (в
наступні Свята до них почали приєднуватися і жінки). Лише четверте Свято вже
проходило в тодішній столиці — міста Ревелі (нині міста Таллін), в якому
співали і жіночі хори.
У
багатотисячних сучасних Святах, що проводяться
кожні 5 років, беруть участь
дитячі (хлопчиків, дівчаток, мішані) хори, чоловічі, жіночі,
мішані хори; оркестри — духові,симфонічні, народних
інструментів; танцювальні колективи.
Для цих Свят
у країнах Балтії збудовано красені —
співацькі поля, естради яких
розраховано на тисячі хористів.Найбільший
із них — у Талліні — вміщує 35 тисяч співаків. Багатотисячні танцювальні
колективи усіх країн демонструють свою майстерність на просторих стадіонах.
Свято пісні
і танцю — видатна подія у житті
естонського народу. До нього готуються
завчасно, адже Свято пісні —прекрасна традиція, яка об’єднує
весь народ у велику родину. Сюди приходять у
національному одязі, з музичними інструментами. Це велике свято національної
культури.
У кожного з
цих народів є улюблені танці з національними ознаками. Ця автентичність
виявляється в мелодії, ритмі та рухах танцівників. Український композитор
Костянтин М’ясков спробував відтворити національний колорит литовської музики у
творі, який так і називається «Литовський танець»
Слухання К.
М’ясков, «Литовський танець
•
Який характер
твору?
•
Чи схожий він на
музику слов'янських народів?
•
Що виникло в уяві
під час прослуховування твору?
Слухання Естонський народний танець тульяк.
•
Який характер
танцю?
МУЗИЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП
Каннель — естонський струнний
щипковий музичний інструмент.
Наспіви
латиських пісень можна розподілити на дві групи: речитативні та пісенні. У
латиських піснях зазвичай склади не розспівуються.
А чому так відбувається?
Усе залежить від особливостей
латиської мови, де наголос припадає на перший склад слова.
Окрім того,
як і українські, латиські пісні за змістом поділяються на історичні,
календарно-обрядові, колискові, ліричні тощо.
Спів у
Прибалтиці чути скрізь і завжди. Тому, напевне, навіть діти із захопленням
ставляться до цього виду мистецтва.
Мій
маленький край — як золота
Крапелька
густого янтаря,
Він блищіть,
в узорах розквіта,
Ллється в
піснях, радістю горя
Соломія Неріс
Литовська
пісня — душа народу і його історія. Любов до
пісні народ проніс через усі
випробування, передаючи її наступним поколінням. Багато
віків литовці боролись за свою
незалежність, дбайливо
зберігаючи паростки рідної культури. Іноземним завойовникам не
вдалося придушити литовську пісню, яка, наче невидиме
джерело, убрала в себе сміх і сльози, мрії і прагнення
людей.
Однією з найулюбленіших
дитячих народних пісень Латвії є календарно-обрядова пісня «Півник». Послухайте
її та визначте характерні особливості цього твору.
Розучування пісні «Півник»
• Який характер пісні?
• Про що розповідає пісня
Мелодії
латвійської дитячої пісеньки „Півник” характерне світле забарвлення. У ній
поєднано граціозну грайливість і співучість. Пісня відображає
національні особливості латвійського народу: працьовитість, поміркованість,
уміння знаходити радість у праці
Музика чарівної
країни Франції сягає фольклорних витоків кельтських і германських племен, які
жили в давні часи на її території.
Пам’ятки
культури, освітні і культурні центри просла-вили Францію на весь світ. Далеко
за її межами відомі собор Паризької богоматері, університет Сорбонна,
Тріумфальна арка, головна вулиця столиці (Єлисейські Поля), найбільший музей
світу – Лувр, Ейфелева вежа та безліч інших.
У Франції
безліч старовинних замків, господарі яких грали на музичних інструментах,
слухали мандрівних музикантів, співали...
У давнину
величні споруди наповнювалися звуками музики, коли в них відбувалися лицарські
турніри, весілля, бенкети, бали. Нині більша частина цих споруд перетворилися
на музеї.
- Як же називалися середньовічні французькі мандрівні
музиканти? (менестрелі)
Перший бал,
про який відомо з історії, відбувся саме у Франції в 14 столітті. Відтоді вони
набувають неймовірної популярності. Але не всі люди могли на нього потрапити: існували
певні правила.
Бал мав свої
правила, свою послідовність танців і свій етикет, особливі для кожного
історичного часу. Обов'язковим для балу був оркестр чи група музик. Танці під
фортепіано балом ніхто не вважав. Наприкінці балу завжди була вечеря і дуже
часто додаткові розваги: невеликий виступ спеціально запрошених митців чи
любителів – співаків та музикантів з числа гостей, живі картини, навіть
самодіяльні вистави.
Дуже часто
для участі в балах готували спеціальні карнавальні костюми, надягали маски, і
годі бал перетворювався на бал-карнавал, або бал-маскарад.
Сьогодні
вишукані бали — рідкісне явище, а от карнавали набули неабиякої популярності і
на батьківщині, і поза її межами. Один з найвідоміших у світі карнавалів
проводиться на півдні Франції, у м. Ніцца. Відкриття карнавалу розпочинається з
появи короля і вибору королеви.
Особливістю
цієї щорічної події є те, що король кожного разу інакший: це може бути король Гастрономії, король
Спорту, король Сміху, король Танцю, король Цирку тощо. Найяскравішими
миттєвостями карнавалу вважаються «квіткові баталії», за якими можна
спостерігати упродовж всього святкування: вулицями міста рухаються величезні
барвисті кортежі, схожі на кошики квітів.
Французький
композитор Каміль Сен-Санс був надзвичайно талановитим митцем і водночас
великим жартівником! Він написав твір, який назвав «Карнавал тварин», що
отримав велику популярність і часто виконується в концертах. Кожен із 14
номерів сюїти е своєрідним «портретом» якоїсь тварини.
Музика
різних частин «Карнавалу тварин» часто використовується в кіно і мультфільмах, рекламі, театральних постановках.
Послухай
один iз номерів сюїти і визнач, хто саме зображений в музиці. Які почуття
передає музика?
Слухання Каміль Сен-Санс, «Карнавал тварин»
Комментариев нет:
Отправить комментарий